Ви є тут

Карпати. Літо 2011 - Яремче, Дора

опубліковано rublin, Втр, 26/07/2011 - 13:35

Ось ми й повернулись. Про дорогу описано окремо тут. Скажу зразу, далеко ми не ходили. І на це є свої причини - мала дитина (хоч вона більшість часу спала), обмеженість часу (всього два дні), відсутність нормальної карти (а фіг його знає куди я дів карту Ґорґан...). Але це не помішало гарно провести час, нафоткать кучу фоток і пройти близько 70 км на своїх двох.

День перший. Яремче - пер. Переслоп

водоспад
перекус
кульки
повернення

День другий. Дора - Білий камінь

варан
камінець
спуск
повернення

День перший. Яремче - пер. Переслоп

Нас підвезли в Яремче до велопрокату. Як мені здалося, десь тут має починатись маршрут на хр. Явірник. Всадили Євуську в рюкзак і піднялись по незрозумілій стежці на якусь гірку:

Піднялись і спустились знову в село. Там знайшли невеличкий водоспадик і пофоткались біля нього.

Потім ми все-таки знайшли туристичний (жовтий) маршрут і пішли по ньому з бажанням потрапить на хр. Явірник. Дуже скоро Єва заснула і ми зупинились пообідать. Ось так вона спала:

Ну і ми біля Єви пофоткались. Це шоб не зря таскать з собою штатив:

Потім доріжка повела нас угору. І там водою вимило таку цікаву породу:

І ми на цій стежці в зелені:

Піднялись на хребет і сіли відпочить. Єва вже проснулась - випустили побігать. Оленка бульки попускала, а Єва "повалюся-покочуся":

Потім Єва знайшла дрючок і почала мочить бульки:

Вдалось зафоткать парочку панорам:

На хребті було прохолодно. Єва, сидячи в рюкзаку, змерзла. Тому довелось перервать наш похід і збираться вниз - до Ґорґанів не дійшли. Ще трохи пофоткали і пофоткались:

І ящірку бачили:

Не обійшлось і без живодьорства. Оленка спробувала піймать ящірку, а отримала її хвоста. От я не знав що хвіст сам так може:

Вже коли спустились бачили райдугу:

І заю:

Отак і нагулялись. Єва довольна, батьки втомлені.

Тільки дійшли до дороги - аж і автобус на Коломию під'їхав. Вскочили і поїхали в табір.

Пройшли близько 30 км ось так по червоному туди і назад:

День другий. Дора - Білий камінь

На другий день вирішили зробити маршрут круговий, щоб не вертаться так само. Тому вибрали ось цей (як потім виявилось - велосипедний) маршрут від Дори (червоним відмічений фактичний наш маршрут) - 35 чи 40 км:

В Дорі (зараз це початок Яремчі) звернули з дороги по вказівнику до монастиря. І вже тут побачили мітки на стовпах - маркіровки маршрутів. По них піднялись до цвинтаря вгору, де і залишили машину. Зібрались і полізли вгору по сінокосах. Ось і Оленка в квітах:

Знизу - Дора. А нам вгору:

Оленка спіймала варанчика. Він теж не проти був похвоткаться:

Потрохи піднялись ми до немаленької каменючки:

А потім виявилось, що ми зовсім поряд з скелею "Білий камінь":

Тут і зупинились відпочить і пофоткаться. Оленка зняла автопортрет:

Євуська збирає шишки:

Тут була помічена велика мураха. Спроби сфоткать макро не увінчались успіхом, тому зняв відео:

А над нами височіє (по карпатським міркам) секеля:

До цього місця ми дійшли дуже швидко - щось біля години. І назад вертатись було зарані. Тому прийняли рішення йти далі по маршруту. Зібрались і рушили. Позвонив Макс - балакав з Оленкою, а я підловив її зфоткать біля таких от каменюків:

Поряд були помічені пацанчеги в обв'язках - скалолази тренуються. Спустився і глянув по чому ж вони лазають. Невеличка скеля, суттєво нижча від Денишівських:

Далі вийшли з лісу і валили по грунтовці. Мимо проїзжали джипи і все таке. Кароч далі задоволення особого не було. Ще раз стали перекусить бутеники.

Потім дійшли під г. Синячку, але підніматься не стали - були втомлені і обмежені часом. Щоб не обходить (як по маршруту) здорову петлю, піши стежкою вниз (як по карті).

На початку стежки:

Але стежка скоро стала страшними хащами, в голову закрадувались страшні думки про повернення. Та врешті ми вийшли до річки і до дороги. По дорозі зупиняючись квіти пофоткать. Цим займалась Оленка:

Як не дивно, ми вийшли в Дору. Мої плечі і пояс були вже ніякі, тому Оленка врятувала мене і забрала Єву:

І що саме цікаве - біля того місця, де починали. Тому я швидко збігав по машину і ми вернулись в табір. Обгавкав мене тузік, коли я біг до машини. Здається мені він схожий на південноросійську вівчарку: